• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Новини
  • Міжнародний день пам'яті жертв фашизму.

Міжнародний день пам'яті жертв фашизму.

2023-09-11

/Files/images/novini/23_-_24_navchalniy_rk_/1_semestr/img9a3c318107a66185ca3114e30e6f6788.jpg

11 вересня Україна разом з усім світом вшановує пам’ять жертв фашизму.

Це День пам’яті десятків мільйонів військових, полеглих у боях під час Другої світової війни та мирних жителів багатьох країн і національностей, які загинули внаслідок бойових дій, в окупації, на примусових роботах та у концтаборах фашистської Німеччини.

Україна входить до числа країн, які найбільше постраждали у роки Другої світової – як від воєнних дій, так і від військових злочинів.

Та нацистську машину вдалося зупинити і зруйнувати ціною величезних жертв, і внесок нашого народу у перемогу був одним із визначальних.

Враховуючи воєнну ситуацію сьогодні, коли Україна знову зазнала військового вторгнення з боку російського агресора, коли втрачає своїх кращих синів і дочок, коли переживає страшні руйнування, утвердження у суспільній свідомості ідеалів миру стає як ніколи актуальним, а перемога добра над злом потребує об’єднання сил всього демократичного світу.

Інформаційна хвилина "Ваш подвиг житиме у віках"

Фашизм приніс людству багато горя і страждань. Одна лише Друга світова війна, розв’язана його верхівкою, чого варта: за різними оцінками, вона торкнулася майже 80 відсотків жителів земної кулі, відібравши понад 60 мільйонів людських життів, у ній брали участь 62 держави з 74 існуючих на той момент. Бойові дії велися на території Європи, Азії та Африки і у водах усіх океанів. Це єдиний конфлікт, в якому було застосовано ядерну зброю.

Довідково. Фашизм як термін походить від італ. fascismo, від fascio − союз, пучок, зв’язка, об’єднання. Це узагальнена назва крайніх правих політичних рухів та ідеологій, які проповідують форму правління диктаторського типу, характерними ознаками яких називають мілітаристський націоналізм (в широкому розумінні), антилібералізм, реваншизм і вождізм, антикомунізм, експансіонізм, презирство до виборної демократії і лібералізму, віру в панування еліт і природну соціальну ієрархію, етатизм і, в ряді випадків, корпоративізм, расизм.

Напередодні німецького вторгнення у срср гітлерівське командування звернулося до вояків із листівкою наступного змісту: «Знищи в собі жалість та співчуття − вбивай усякого радянського. Не зупиняйся, якщо перед тобою старий або жінка, дівчинка або хлопчик − вбивай, цим ти врятуєш себе від загибелі, забезпечиш майбутнє своєї сім’ї і прославишся навіки».

І вони знищили, розпочавши свій «переможний шлях» Україною з розстрілів мирного населення. Одне лише масове винищення євреїв у київському Бабиному Яру, де від рук фашистів загинуло понад 33 тисячі євреїв, чого варте!.. Наслідки для України були катастрофічними. Не випадково репортер британської газети «Saturday Evening Post» Едґар Сноу, проїхавшись Україною, писав: «Війна, яку дехто схильний називати «російською славою», мала б бути по-справедливому визнана насамперед українською війною… Міста, промисловість, землеробство та людність жодної іншої європейської країни не зазнали таких тяжких нищень».

Війна в Україну прийшла не у червні 1941-го з німецьким вторгненням, а у березні 1939-го, коли війська Угорщини – вірної союзниці Німеччини − вдерлися на територію Карпатської України. Це був перший бій з нацистами у Європі. Від 2 до 6,5 тисяч українців, які стали на захист української державності, загинули – ще до початку Другої світової. А у червні 1941-го Україна опинилася під німецьким чоботом.

Український напрям був головним на «Східному фронті», а відтак – у всій війні: саме тут діяло в різний час від 50 до 75 відсотків усіх дивізій вермахту і половина всіх радянських сил – 4 фронти, які називалися Українськими і 54 армії.

Процитуємо професора Єльського університету Тімоті Снайдера, який у книжці «Криваві землі: Європа поміж Гітлером і Сталіним» пише: «Гітлер, як і Сталін, бачив в Україні геополітичний актив, а населення республіки сприймав як інструмент обробки землі, який можна за потребою замінити або просто зігнорувати. Україна годувала й прикривала російську РСФСР і решту радянського союзу. Гітлер мріяв про щедрі українські ґрунти й вважав, що німці на цій землі добуватимуть більше, ніж радянська влада».

Минуть десятиліття і нацизм знову підніматиме голову. І не в Німеччині чи Італії, а в росії − країні, де досі полюбляють балакати про свою виняткову роль у його розгромі. Риторика її політиків, насамперед з числа представників правлячої партії «єдина росія», «громадських діячів» нагадує риторику Гітлера та його оточення. Якщо німецький фюрер не приховував своїх намірів, стверджуючи, що «метою походу на росію є винищення слов’янського населення», то російський фюрер діє більш обережно, стверджуючи, що «метою спецоперації в Україні є денацифікація, демілітаризація і захист російськомовного населення». Московіти й захищають, руйнуючи житло українців, а їх самих знищуючи своїми «Іскандерами», «Калібрами» й «Кинджалами».

Господар рейхстагу напередодні розв’язаної проти Польщі агресії відверто зізнався у своїх прагненнях: «Німецький народ має право завоювати Європу і перетворити її в германську імперію німецького народу. Ми повинні знищувати населення − це входить в нашу місію охорони німецької нації. Нам доведеться розвинути техніку знищення населення… Я маю право знищити мільйони людей нижчої раси, які розмножуються, як хробаки».

Для старшокласників перегляд фільму "Червоний трикутник" (9 - 11 кл.)

Кiлькiсть переглядiв: 15