Якось одного дня у місті зникло, світло ,вода, газ, а замість чистого повітря , сморід, у якому дихати було важко. Тоді допитливі мандрівники Ваня і Катя пішли до Електрончика щоб він урятував місто. Подолавши довгий шлях, нарешті вони знайшли чарівну країну, де жив Електрончик. Тільки він міг допомогти!

- Доброго дня! Вельмишановний Електрончик. Ми прийшли до тебе дізнатися куди зникли електроенергія та чисте повітря у нашому місті?

-Добре,я розповім вам таємницю, але для цього, я, хочу, запитати у тебе Ваню, що ти забув зробити учора перед тим,як побіг грати у фотбол?

-Ееее… Я помив руки , але здається, я забув виключити воду.

- Ось, ось …Ти забув закрити воду , а поки тебе не було , з'явився злодій, якого звали Водохльоб та випив усю воду.

- Ой … мені так соромно, що я часто залишаю кран відкритим.

- А куди ж зникла електроенергія?- запитала Катя.

-Катрусю, тепер ти згадай, що ти забула зробити учора перед тим , як пішла подружками гуляти у парку?

- Я? Я закрила кран з водою!

- Ні,ти забула, щось інше?

-Так, згадала! Я забула вимкнути світло на кухні.

-Ось, ось..Ти забула вимкнути світло на кухні. А поки тебе не було, зявився другий злодій, якого звали Енергоглот и проковтнув всю електроенергію!

-Оце так.. Я навіть не знала! Оце лихо!

-А, що трапилось с повітрям?- запитали діти.

- Є, ще багато інших людей , які допомогли випустити з темниці злодія, якого звали Повітреглот.

- А що ж , що тепер робити? Як врятувати наше місто?

- Потрібно вивчити правила заощадливого використання енергоресурсів та завжди їх дотримуватися! І тоді ненажерливі злодії: Водохльоб, Енергоглот, Повітреглот, втратять свою силу і зникнуть!

В одному магазині електротоварів, жили дружною сім’єю електроприлади. Їх було дуже багато і вони були різноманітні. Зверху на полиці, насамому видному місці стояли і красувалися собою дві лампочки: Енергозберігаюча та Звичайна. Вони розмовляли між собою,

посміхалися покупцям та почали сперечатися. Енергозберігаюча казала, що вона більш корисніша, ніж звичайна тому, що береже більше енергії. Звичайна образилася і відповіла:

- Ти навіть не уявляєш, яка я корисна. Завдяки моїй стародавній конструкції, я не зашкоджую людському здоров ’ю. Я своїм ніжним жовтим світлом освітлюю приміщення і не руйную зір та людське око.

- Ти не ясно світиш, а я сяю, як сонячний промінь. Після того, як мене вимкнуть, люди ще хвилин десять бачать у своїх очах моє сяйво. – Обізвалася Енергозберігаюча.

Слухав цю розмову Електрокамін.

- Стійте! Не сваріться! – Зупинив їх він.

- Ви обидві корисні! – Ти, Енергозберігаюча – зберігаєш більше енергії, а ти Звичайна – людський зір! Кожна з вас потрібна і необхідна.

Лампочки замовкли, задумались, побачили покупця і посміхнулись йому.

Жив був хлопчик Андрійко. У якого було багато друзів. Завжди грав у комп’ютер, цілими днями дивився телевізор, слухав музику одночасно. У ванну набирав воду та грався у морський бій. Він не беріг не світло, ні воду. Хоча знав правила енергозбереження, але у Андрійка одне на думці скоріш погратися. І ось одного разу з Андрійком щось трапилось… Прийшовши додому зі школи він побачив якесь дивне створіння, яке сиділо у ванній кімнаті.

- А ви хто такий?, - запитав Андрійко.

Я водяний, - відповіло страховисько. – Мені затебе дуже соромно, що такий не економний. І тому я тебе наказую, забираю всю воду. Промовивши ці слова Водяний зник забравши всю воду. Андрійко ні трохи не засмутився. «Ха, у мене є ще світло»,- подумав хлопчик. Тільки в нього це пролетіло в думці, як вискочило ще одне створіння, яке стало дуже сильно

іскритися і кричати:

- Ти чому не вимкнув світло, коли йшов до школи, а телевізор для кого працював? Ти що думаєш собі, мої друзі можуть дарма працювати? Не буде в тебе світла, бо не вмієш ти економити.

І створіння зникло, то була Енергійка. Андрійко дуже засмутився і пригадав, як бабуся нещодавно розповідала як потрібно економно використовувати енергоресурси. Він цілий день малював листівки, малюнки, складав казки про збереження енергії. Покликав друзів і розповів, що з ним трапилось та попросив друзів допомогти йому розповсюдити його листівки. Виконавши всю роботу втомлений повернувся додому і побачив на порозі

Енергійку.

- Пробачте мене, - сказав хлопчик. – Я зрозумів свою провину і більше ніколи не буду марно витрачати енергоресурси. Я інших те ж навчив бережно відноситися до навколишнього середовища.

- Добре, пробачаю тебе і повертаю тобі світло і воду. Будь бережливим!